Нелегка стала із задач
Хто ж найактивніший читач,
Хто книг перелопатив гору
В торбинці переніс до двору,
Хто в нас на лавці не посидить,
Як видання нове завидить,
Та до грудей притисне сходу,
Як книг нема – не дасть проходу?
Привітний погляд, усмішки
печатка
Питання ще з дверей: “Як ви,
дівчатка?
Здоров’я як? Як половинка-доля?”
Знайомтесь: це читач наш –
дядя Толя!
Щоразу він знайде для нас пораду,
Зруйнує словом сумнів-балюстраду
У душу впустить іскру
романтизму
І просто так віддасть свою
харизму.
Ми думаєм, що варта див
Читачка ця, бо детектив –
Для неї втіха і розрада,
От тільки є одна досада:
Що Шустрик, вже старенький
пес
Не поділяє інтерес,
На килимку вмостивши стан –
Все поглядає на роман.
Зачувши пісню в коридорі,
Ми знаєм, то талант дядь Толі
Несе тепла нам позитив
Враз відступає суміш злив,
Що нас мочили без зупину
Буденність нахиляла спину.
Він, мов тепленький вітерець,
Обвіє й прикрощам кінець.
Хтось вранці суне до аптеки
Вона ж поріг бібліотеки
Мерщій переступа, бо там –
Найкращі ліки, книги храм.
Їх можна наковтатись вволю,
Ні гіркоти в них, а ні болю
Хіба-що трішки змінять плани
У хатніх клопотах Світлани.
Є серед нас і Містер- преса
Йому цікава не адреса,
А текст на шпальтах сторінок
І з цього робить він урок:
Як уряд в злагоді працює,
Хто піт втира, хто ледачкує,
Як в Україні далі жити,
Щоб натуральне їсти й пити...
Ця жінка – леді пунктуальність!
Це не пусті слова – реальність,
Бо не кида слова на вітер,
Чи в пустослові губить літер.
Дивує бережна охайність,
У цьому маєм одностайність.
В ній вірність і собачці Джессі,
Прозаїку і поетесі.
Високий має інтелект,
Це не малий в житті аспект.
Його приваблює на полці
Алданов, Пікуль у обложці,
А ще чимало мудрих книг,
Бо вибира розумне в них:
Думки виносить зрілі, сталі,
Їх виклада дружині Галі.