Свято вишиванки

2013-08-21

21 серпня, напередодні 22-ї річниці Дня Незалежності України, в бібліотеці-філії №15 пройшло чудове Свято вишиванки. Воно поєднало національні традиції вишивки і пісні, які передаються від старшого покоління до молоді.

Ведучі свята Натальченко Катерина та Артеменко Галина познайомили присутніх з історією вишивання. Це давнє заняття людей, якому тисячі років.

Презентувала свої роботи майстриня вишивки, член Єлисаветградського узвозу, Орловська Валентина Кирилівна. Народилася вона в Росії, але багато років проживає в Україні, яку полюбила всім серцем. Пройнялася душею до народної творчості і всі свої думи, надії і мрії вкладає у прекрасні роботи. Це і барвисті рушники, і колоритні, милі серцю вишиванки, неповторні скатертини та серветки, а також дуже гарні ляльки. Вона і розповіла про те, що її надихає на творчість, коли треба починати роботу, про стилі вишивки кожного регіону України. Дуже багато теплих слів, привітань, квітів та побажань Валентина Кирилівна отримала від колег з Єлисаветградського узвозу.

Прозвучали вірші у виконанні наших юних читачів Андрія Науменко «Україна моя», Насті Полякової «Наказ», Марини Хорхордіної «Якщо людина хоче вишивати», Даші Кирячок «Учіться вишивати», Юлі Міщан «А я іду по світу в вишиванці».

Ну і яке свято без української пісні. Дебютував на нашому святі колектив «Горицвіт» селища Гірничого, під керівництвом Ніни Петрівни Міщан. Зачарували присутніх пісні «Вишиванка», Мати рушник вишивала», «Вишивала я», і у багатьох з’явилися сльози на очах від пісні «Рідна мати моя», яку виконали всі разом.

Але найбільше вразила наших гостей пісня «А сорочка мамина» у виконанні дуже талановитої юної акторки Марини Хорхордіної, та її подруг.

Отже сьогодні , уже в 21 столітті , народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності і стає актуальною.